Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

10 квітня 1947 (четвер)

УМВС Вінницької області направило міністру внутрішніх справ УРСР Т.Строкачу доповідну записку про продовольчі труднощі, захворюваність на дистрофію та смертність від голоду в області. Відмічено, що на початок квітня 1947 р. в області за неповними даними на дистрофію хворіло 62027 осіб, у тому числі 34266 дітей. З них було госпіталізовано 4557 осіб і померло – 1241 особа. Найбільша продовольча скрута, захворюваність та смертність спостерігались у Монастирищенському, Піщанському, Джулинському, Ямпільському, Чечельницькому районах.
Голод в Україні. 1946-1947. Документи і матеріали. – К. – Нью-Йорк, 1996. – С. 224-225.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Роки 1946-1960: Довід. вид . Ч. 1. 1946-1953. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. – 3-287c. ISBN 966-02-3607-7