Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

28 лютого – 2 березня 1946 (четвер – субота)

Київ. Відбувся пленум ЦК КП(б)У, який заслухав і обговорив питання про підсумки 1945 сільськогосподарського року і підготовку до весняної сівби 1946 р. та про стан внутрішньопартійної роботи в Дніпропетровській, Полтавській і Дрогобицькій обласних партійних організаціях. З обговорених питань пленум ухвалив відповідні резолюції. В них наголошувалося, що основним завданням партійних і радянських організацій та земельних органів у 1947 р. мало стати максимальне освоєння довоєнних посівних площ, піднесення врожайності і збільшення валового збору всіх сільськогосподарських культур у колгоспах, радгоспах і селянських господарствах України. Було піддано критиці серйозні недоліки в роботі парторганізацій та земельних органів багатьох областей і районів УРСР, зокрема, Одеської, Сумської, Запорізької, Ворошиловградської, Кіровоградської та Чернігівської областей; засуджено практику тих МТС, які в гонитві за високим виробітком у переведенні на умовну оранку не виконували план основних робіт і перевиконували показники на другорядних роботах, заощаджували пальне, погіршуючи якість оранки. Пленум ЦК КП(б)У вважав, що Дніпропетровська, особливо Полтавська і Дрогобицька обласні партійні організації слабко розгортали роботу із засвоєння комуністами марксистсько-ленінської теорії і не здійснювали належного контролю за роботою членів партії і керівників кадрів щодо підвищення їх ідейно-політичного рівня. Перед цими парторганізаціями було поставлено завдання усунути хиби і забезпечити докорінне поліпшення внутрішньопартійної роботи, невпинно підвищувати політичну дієздатність парторганізацій, удосконалювати методи їх повсякденної допомоги низовим організаціям.
Радянська Україна. – 1946. – 3, 5, 6 лютого.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Роки 1946-1960: Довід. вид . Ч. 1. 1946-1953. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. – 3-287c. ISBN 966-02-3607-7