Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

10 – 14 грудня 1946 (вівторок – субота)

Київ. Відбувся ХІІІ з’їзд ЛКСМУ. Заслухано звіти ЦК ЛКСМУ і Центральної ревізійної комісії. Обрано 85 членів та 25 кандидатів у члени ЦК ЛКСМУ. Значну увагу приділено питанням ідейного виховання. Відмічалося, що редакція журналу ЦК ЛКСМУ „Дніпро” допустила публікацію „ряду порочних та низьких за своїми художніми якостями творів”. Піддано критиці роботу журналу „Барвінок”, газет „Молодь України” і „Сталинское племя”, які не піднімали „найважливіші питання ідеологічної роботи серед молоді, не вели боротьби з проникненням пошлості і безідейності в її середовище”. Наголошено, що відділ кадрів ЦК ЛКСМУ „допустив негідну практику” в доборі й призначенні керівних комсомольських працівників, добирав людей похапцем і направляв їх на відповідальні ділянки без належного вивчення і перевірки.
Радянська Україна. – 1946. – 11-15 грудня.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Роки 1946-1960: Довід. вид . Ч. 1. 1946-1953. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. – 3-287c. ISBN 966-02-3607-7