Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

10 січня 1945 (середа)

Київ. Політбюро ЦК КП(б)У прийняло постанову “Про посилення боротьби з українськими націоналістами в західних областях УРСР”. У постанові перед НКВС, НКДБ ставились такі завдання: посилити репресії, не залишаючи поза увагою жоден випадок “бандпроявів”; поліпшити підготовку чекістсько-військових заходів та їх поступальність; у кожному населеному пункті створити відділи самоохорони; до 15 лютого провести в сільській місцевості облік місцевих жителів у віці від 15 років; домогтися розширення агентурної мережі, що дозволила б виявити місцезнаходження “банд”, їх керівників і плани. Обкоми партії мали підняти ефективність агітаційно-пропагандистської роботи в масах, а також організувати допомогу (лісоматеріалами, худобою тощо) мешканцям, які зазнали збитків у результаті дій “банд українсько-німецьких націоналістів за рахунок конфіскованого у бандитів майна”.
Сергійчук В. Десять буремних літ: Західноукраїнські землі у 1944–1953 рр.: Нові документи і матеріали. – К., 1998. – С. 197;ЦДАГО України. – Ф. 1, оп. 23,

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Роки 1944-1945: Довід. вид. . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 279 с. - ISBN 966-02-3607-7