Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

11 лютого 1940 (неділя)

Київ. Заступник наркома внутрішніх справ УРСР капітан державної безпеки М.Горлинський представив доповідну записку наркому внутрішніх справ СРСР Л.Берії та секретарю ЦК КП(б)У М.Хрущову про випадки дезертирства в лавах Червоної армії. «Дані, що надходять до НКВС УРСР, — йшлося у записці, — свідчать, що за останній час на Україні почастішали випадки дезертирства військовослужбовців з діючих частин РСЧА». Це були переважно військовозобов’язані запасу, призвані до кадру РСЧА під час часткової мобілізації і направлені до діючих частин Червоної армії. За неповними даними з моменту переходу частинами Червоної армії Фінляндського кордону... на Україні зареєстровано 626 випадків дезертирства. По Чернігівській області органами НКВС затримано понад 200 військовослужбовців, які дезертирували з військових ешелонів; по Житомирській — 195 випадків; в Київській — 69; в Кировоградській — (на протязі січня — лютого 1940 р.) 57 випадків дезертирства військовослужбовців, які втекли з військових частин, що дислокувалися у західних областях України і Ленінградській військовій окрузі тощо. Попереднім слідством встановило, що однією з причин дезертирування стали листи з дому, в яких дружини описувався тяжкий матеріальний стан родини. Крім того певна кількість дезертирів намагалася уйти чи ушла за кордон.
Радянські органи державної безпеки у 1939 — червні 1941 р.: документи ГДА СБ України / Упоряд. В.Даниленко, С.Кокін. — Вид.дім «Києво-Могилянська