Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

24 липня 1945 (середа)

Варшава. Президія Ради міністрів зібрала на нараду представників українського населення Ряшівського, Краківського і Люблінського воєводств з приводу вирішення майбутньої долі української меншини в повоєнній Польщі. Делегати всіх регіонів висловилися за те, щоб залишитись у польській державі, а також за добровільність українсько-польського трансферу.
Киричук Ю. Ставлення ОУН – УПА до депортації українського і польського населення в 1944 –1947 рр. // Республіканець. – 1993. – № 4. – С. 25.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Роки 1944-1945: Довід. вид. . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 279 с. - ISBN 966-02-3607-7