Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

Березень 1940

Нарком НКВС СРСР Л.Берія поінформував у листі Й. Сталіна, що наразі у радянських концтаборах перебуває 14 736 »колишніх офіцерів, чиновників, поміщиків, поліцейських, жандармів, тюремників, осадників та розвідників — занаціональність 97% поляків» і попросив дозволу ЦК ВКП(б) розглянути їх справи «в особливому порядку, із застосуванням вищої міри покарання — розстрілу». Він також попросив розгляд їх справ «здійснити» без виклику арештованих і без «пред’явлення обвинувачення» та дати санкцію на «фізичне знищення» 18 632 арештованих — в’язнів тюрем Західної України та Білорусії. Серед них 10 685 були поляками, а решту складали представники інших національностей.
Катынь. Пленники необъявленной войны. Документы и материалы. — М.,1999. — С. 7. ;Депортації. — Т1: 1939-1945. — Львів, 1996. — С.91-93.