Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

3 квітня 1940 (середа)

Москва. РНК СРСР завтвердив постанову «Про реорганізацію управління лісами УРСР і БРСР і організацію територіальних управлінь Головного управління лісоохорони і лісонасаджень при РНК Союзу РСР». Ухвалено організувати на терені України наступні територіальні управління лісоохорони і лісонасаджень: Київське (м.Київ) з підпорядкуванням йому лісів водоохоронної зони у межах Київської і Чернігівської областей; Вінницьке (м.Вінниця) — відповідно у межах Вінницької і Кам’янецьПодільської областей; Дніпропетровське (м.Дніпропетровськ) Одеської, Миколаївської, Дніпропетровської, Запорізької, Кіровоградської областей; Харківське (м.Харків) — Сталінської, Полтавської, Харківської, Сумської, Ворошиловградської областей; Житомирське (м. Житомир) — Житомирської області; Львівське (м.Львів) — Львівської, Дрогобицької областей; Волинське (м.Волинськ) — Волинської, Ровенської областей; Станіславське (м.Станіслав) — Станіславськогї, Тернопільської областей.
Собрание постановлений и распоряжений правительства Союза Советских Социалистических республик. — 1940. № 8. — Ст.220.