Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

3 квітня 1940 (середа)

РНК УРСР та ЦК КП(б)У видали спільну постанову про переселення до 20 квітня 1940 р. 157 населених пунктів у Волинській, Львівській, Дрогобицькій, Станіславській та Тернопільській областях разом 17342 двори та 80185 осіб. Згідно особливих вказівок відселення у містах Устилуг, Сокаль, Угнів, Перемишль, Ліско, Кути, Заліщики мали проводитися »за матеріалами НКВС», що означало режимну депортацію у віддалені райони СРСР.
Депортації. — Т1: 1939-1945. — Львів, 1996. — С.95.