Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

6 квітня 1942 (понеділок)

Прийнято Положення про Всеслов’янський комітет. Останній складався з президії, 6 секції: російської (О.Толстой), української (О.Корнійчук), білоруської (Я.Колас), польської (В.Василевської), чеської (З.Неєдли), південнослов’янської (Б.Масларіч), бюро обслуговування слов’янської преси. Створений для координації зв’язків з антифашистським національно-визвольним рухом Опору в слов’янських країнах, з зарубіжними прогресивними слов’янськими організаціями, громадськими діячами, для збирання та розповсюдження матеріалів і документів про героїчну боротьбу слов’янських народів з фашистами.
Кто был кто в Великой Отечественной войне. 1941–1945. Люди. События. Факты. Справочник. – М., 2000. – С. 328;. Правда. – 1942. – № 96. — 6 апреля. – С.1.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Роки 1941-1943: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 533 с. ISBN 966-02-3607-7