Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

7 квітня 1942 (вівторк)

РНК СРСР і ЦК ВКП(б) прийняли постанову “Про виділення земель для підсобних господарств підприємств і під городи робітників та службовців”. Місцеві державні і партійні органи зобов’язані виявити всі незайняті земельні ділянки в містах і містечках, а також вільні землі державного фонду і відвести їх підприємствам, установам, організаціям і військовим частинам для створення підсобного господарства і під городи робітників і службовців; при відсутності вільних міських земель і земель державного фонду дозволялося тимчасово здійснювати посіви на невикористовуваних землях колгоспів за згодою останніх.
Великая Отечественная война. 1941–1945. События. Люди. Документы. Краткий истор. очерк. – М., 1990. – С. 89.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Роки 1941-1943: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 533 с. ISBN 966-02-3607-7