Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

Квітень 1940

Нарком внутрішніх справ Л. Берія доносив В. Молотову і Й. Сталіну, що за повідомленнями УНКВС республік і областей «за останній час маються випадки захворювання окремих колгоспників і їхніх сімей внаслідок недоїдання». Серед таких, що потребують на допомогу називалися Київська, Рязанська, Воронезька, Орловська та інші області. Проведеною НКВС перевіркою факти опухання через недоїдання підтвердилися. Колгоспники їли м’ясо худоби з могильників, соняшникову макуху та інші сурогати. Багато хто з них кидав роботу та їхав у інші райони на ґрунті голоду.
Осокина Е. За фасадом «сталинского изобилия». Распределениеи рынок в снабжении населения в годы индустриализации, 1930-1941. М., 1999. С.210-211.