Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

17 травня 1942 (неділя)

Командування Південно-Західного фронту ввело в бій танкові корпуси. Але ворог устиг висунути до районів прориву значне підкріплення, організував на тилових рубежах міцну оборону і, завершивши перегрупування, кинув у наступ з району Краматорська та Слов’янська проти 9-ї і 57-ї армій Південного фронту 11 дивізій армійської групи “Клейст”. Одночасно гітлерівці почали наступ з району східніше Харкова і південніше Бєлгорода проти 28-ї армії Південно-Західного фронту. Таким чином, унаслідок відступу 9-ї армії та просування ворога на північ уздовж р. Північного Дінця, виникла загроза оточення всього ударного угруповання Південно-Західного фронту. Начальник Генштабу О.Василевський доповів Верховному Головнокомандуючому про критичну обстановку, що склалася. Він запропонував припинити наступ, частину сил Південно-Західного фронту перекинути на ліквідацію загрози з боку Краматорська. Але в Ставці цю пропозицію відхилили.
Муковський І., Лисенко О. Звитяга і жертовність: Українці на фронтах другої світової війни. – К., 1997. — С. 182;История Украинской ССР: В 10 т. – Т.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Роки 1941-1943: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 533 с. ISBN 966-02-3607-7