Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

19 листопада 1942 (четвер)

Ударами з’єднань Південно-Західного (21-а армія і 5-а танкова армія) та Донського (65-я армія) фронтів розпочалась наступальна операція (кодова назва “Уран”) радянських військ у Сталінградській битві. Для завершення прориву 21-ї і 5-ї танкової армій в бій введені 1, 26 та 4-й танковий корпуси, а потім 3-й гвардійський і 8-й кавалерійський корпуси. До кінця дня війська Південно-Західного фронту просунулися на 25–35 км, 65-а армія – на 3–5 км. До початку контрнаступу на сталінградському напрямку розвернуті війська Південно-Західного (1-а гвардійська і 21-а армії, 5-а танкова та 17-а повітряна армії), Донського (65, 24 і 66-а армії, 16 повітряна армія) та Сталінградського (62, 64, 57, 51 і 28-а армії, 8-а повітряна армія) фронтів. Радянським військам протистояли 8-а італійська, 3-я і 4-а румунська, німецькі 6-а польова і 4-а танкова армії, групи армій “Б”.
Великая Отечественная война. 1941–1945. События. Люди. Документы. Краткий истор. очерк. – М., 1990. – С. 118.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Роки 1941-1943: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 533 с. ISBN 966-02-3607-7