Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

7 червня 1940 (п’ятниця)

Москва. Державний Великий театр опери і балету Білоруської РСР показав у рамках декади білоруського мистецтва свою другу постанову — оперу композитора А.Є.Туренкова «Квітка щастя» (лібрето О.Борисевич, П.Бровко і П.Глебко). Джерелом для створення опери послужила народна легенда про квітку щастя, що розпускається в ніч на Івана Купала. На спектаклі були присутні Й.Сталін, К.Ворошилов, А.Жданов, П.Пономаренко, народні комісари, Герої Радянського Союзу, видатні діячі мистецтв, літератури, науки і техніки.
Вісті ВУЦВК. — 1940. — 8 червня.