Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

Січень 1939

УРСР. У республіці зафіксовано згортання гончарного промислу: 1929 р. в с. Опішня на Полтавщині працювало 689 гончарів, у січні 1939 р. в артілі промкооперації „Художній керамік” залишилося 140 майстрів; у с. Адамівка на Проскурівщині 1929 року гончарним виробництвом займалося 1038 осіб, у 1939 не існувало ані спеціалізованої артілі з виробництва посуду, ані майстерні; у с. Ловіне Чернігівської області кількість гончарів скоротилася з 602 до 221.
Вісті ВУЦВК. – 1939. — 10 січня.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1939: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2007. - 227 с. - ISBN 966-02-3607-7