Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

16 вересня 1939 (субота)

Військова Рада Українського фронту видала директиву № А0084. Містився наказ радянським військам увійти на терен Польщі з тим, аби “рішуче виступити на допомогу трудящим Західної України і Західної Білорусії”. Напередодні вторгнення Український фронт нараховував: 28 стрілецьких, 7 кінних дивізій, 10 танкових і 2 моторизовані бригади – близько 800 тис. бійців і командирів; у взаємодії з військами фронту належало діяти військам НКВС – 55 тис. бійців, близько 2 тис. танків, 1,1 тис.бойових літаків, 4,7 тис.гармат.
Литвин М.Р., Луцький О.І., Науменко К.Є. 1939. Західні землі України. – Львів, 1999. — С.48;Мельтюхов М. Советско-польские войны. Военно-политическое

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1939: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2007. - 227 с. - ISBN 966-02-3607-7