Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

6 липня 1940 (субота)

Чернігів. Чернігівський обласний суд розглянув справу наклепника Кузьменка, який протягом 1938-1939 рр. «наводнив слідчі органи Чернігівщини брехливими наклепницькими заявами на цілий ряд колгоспників і радянських працівників сіл Макошина Тупичівського району і Седнєва Чернігівського району. Він називав чесних радянських людей членами вигаданої ним контрреволюційної організації, обвинувачуючи їх в підготовці терористичних контрреволюційних актів, розповсюдженні контрреволюційних листівок тощо». До своїх заяв він додавав ці листівки, сфабриковані ним самим. У такій спосіб він очернив до 20 осіб. Суд визнав, щоКузьменко «взагалі вороже наставлений до радянської влади, діяв з контрреволюційною метою». Суд, визнавши велику соціальну небезпеку вчинків Кузьменка, присудив його до вищої кари — розстрілу.
Вісті ВУЦВК. — 1940. — 7 липня.