Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

10 лютого 1929 (неділя)

Харків, м. Відбулося об’єднане засідання Політбюро ЦК КП(б)У і Президії ЦКК КП(б)У. Учасники повністю солідаризувалися з резолюцією об’єднаного засідання Політбюро ЦК ВКП(б) і Президії ЦКК ВКП(б) з питання про політичну позицію та фракційні дії М.Бухарина та ін. У постанові українських комуністів рішуче заперечувалися висунуті Бухариним, Томським, Риковим звинувачення ЦК у проведенні „по відношенню до селянства політики воєнно-феодальної експлуатації”, а також щодо відсутності у ВКП(б) внутріпартійної демократії.
ЦДАГОУ. – Ф.1. —Оп.6. —Спр.163. —Арк.42.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1928-1929: Довід. вид / Упоряд. Л.В. Гриневич, В.І. Прилуцький. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2007. - 216 с. - ISBN 966-02-3958-0