Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

14 березня 1929 (четвер)

Харків, м. Центрвиборчком підбив підсумки перевиборів міських і селищних рад УСРР: обрані депутати 13 місцевих і 87 селищних рад; у складі новообраних міських рад відсоток комуністів сягнув 54,2%, комсомольців –5,5%, робітників – 73,8%, 6,7%; відповідно у складі селищних рад – 27%, службовців – 11,8%, робітників – 40,9%. Констатувалася помітна кількість позбавлених виборчих прав: у містах – 9,8% загальної кількості виборців, по селах – 14,5%, службовців – 28,6%: найбільше “позбавленців” виявилося серед євреїв (близько 35,5% загальної кількості єврейської громади).
Вісті ВУЦВК. – 1929. — 14 березня.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1928-1929: Довід. вид / Упоряд. Л.В. Гриневич, В.І. Прилуцький. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2007. - 216 с. - ISBN 966-02-3958-0