Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

11 січня 1928 (середа)

Харків, м. ВУЦВК і РНК УСРР видали постанову “Про зміну, в зв’язку з виданням постанови Президії Центрального Виконавчого комітету Союзу РСР “Про святкові дні, присвячені річниці Жовтневої революції, та про окремі дні відпочинку”, узаконень УСРР про умови вживання допомічної найманої праці в селянських господарствах, про умови праці домових робітників (робітниць) і учеництво у кустарів і ремісників, у промисловій кооперації та в трудових артілях”. Ухвалено віднести до числа святкових і неробочих днів свята 1 і 22 січня, 12 і 18 березня; 1 травня, 7 і 8 листопада для усіх вищезазначених категорій, крім того для учнів – 1 тиждень канікул взимку.
Вісті ВУЦВК. – 1928. — 26 січня.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1928-1929: Довід. вид / Упоряд. Л.В. Гриневич, В.І. Прилуцький. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2007. - 216 с. - ISBN 966-02-3958-0