Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

13 квітня 1928 (субота)

Чернігів, м. об’єднане засідання президій окрвиконкому і міськради ухвалило програму вшанування 15-ти річчя з дня смерті М.М. Коцюбинського: негайно впорядкувати могилу класика української літертури; розпочати збір коштів серед населення на встановлення монументу письменникові; асигнувати з міського бюджету на це 3 тис. руб.; оголосити будинок М.Коцюбинського пам’ятником історичного значення, вжити заходів для його збереження; перейменувати Городянський педтехнікум у педтехнікум імені Коцюбинського, присвоїти ім’я письменника також Чернігівській сільськогосподарській школі; встановити в цій школі стипендію імені М.М. Коцюбинського і 2 стипендії його імені в Чернігівській семирічній школі ім. М.Коцюбинського; висунути перед РНК УСРР пропозицію збудувати у Чернігові пам’ятник М.М.Коцюбинському, приурочивши цю подію до відзначення 70-ти річчя з дня народження письменника.
Культурне будівництво в Українській РСР. 1928 – червень 1941. Збірник документів і матеріалів. – К., 1986. — С.49-51.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1928-1929: Довід. вид / Упоряд. Л.В. Гриневич, В.І. Прилуцький. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2007. - 216 с. - ISBN 966-02-3958-0