Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

22 листопада 1940 (п’ятниця)

В республіці пройшли заходи по відзначенню 20річчя «ліквідації петлюрівщини». В Кам’янціПодільському, де біля річки Збруч відбулися останні бої між загонами Директорії УНР і радянськими військами на чолі з Котовським, райком КП(б)У послав у села агітаторів, які провели бесіди «про визволення Волочиська від петлюрівців». Газета «Вісті ВУЦВК» помістила на своїх шпальтах статтю старшого наукового співробітника АН УРСР В.Дядиченко «20річчя ліквідації петлюрівщини». Уряди УНР та Директорії називалися у статті «підлими зрадниками — буржуазними націоналістами» і звинувачувалися у чисельних злочинах, зокрема організації єврейських погромів. «Робітники комуністичною партією на чолі з ЛенінимСталіним, в тісному союзі з братнім російським народом, здобули нову велику історичну перемогу в боротьбі за справу комунізму. і селяни України, — висновував автор, керовані славною
Вісті ВУЦВК. — 1940. — 22 листопада.