Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

30 листопада 1940 (субота)

РНК СРСР видав постанову «Про встановлення військових звань для рядового і молодшого начальницького складу Військово-морського флоту». Ухвалено встановити для рядового і молодшого начальницького складу ВМФ наступні військові звання: для рядового складу кораблів, частин флоту, берегової оборони і авіації — червонофлотець, старший червонофлотець; сухопутних частин — червоноармієць, єфрейтор; для молодшого начальницького складу кораблів і частин флоту: старшина 2ої статі, старшина 1ої статі, головний старшина, мічман; берегової оборони, авіації і сухопутних частин: молодший сержант, сержант, старший сержант, старшина; встановлювалися зміни у форму одягу рядового і молодшого начальницького складу.
Собрание постановлений и распоряжений правительства Союза Советских Социалистических республик. — 1940. — № 32. — Ст.805.