Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

24 жовтня 1928 (четвер)

Москва, м. А.С. Бубнов надіслав листа К.Є. Ворошилову, в якому повідомив про триваючі опозиційні виступи прихильників „білорусько-толмачевського угруповання”, їх намагання „ухопитися за ідейку „правої небезпеки в Червоній армії”. „Про армійські питання жодного слова, – писав начальник ПУ РСЧА, – начебто їх і не існує у природі, а з приводу правого ухилу в армії (ідіоти!), у частині замазування боротьби з правим ухилом – шум і гамір”. „Треба дратися далі”, – висновував А.Бубнов.
Советское руководство. Переписка. 1928–1941 гг. – М., 1999. — С.50-51.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1928-1929: Довід. вид / Упоряд. Л.В. Гриневич, В.І. Прилуцький. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2007. - 216 с. - ISBN 966-02-3958-0