Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

6 грудня 1940 (п’ятниця)

Софія. Радянський полпред в Софії А.А.Лаврищев вручив міністру закордонних справ Болгарії І.Попову ноту в якій мотиви відмови радянських пропозицій від 25 листопада 1940 р. щодо укладення пакту про взаємодопомогу між СРСР і Болгарією були визнані необгрунтованими. При цьому пропонувалося замість укладення пакту про взаємну допомогу обмежитися наданням радянською стороною гарантії безпеки та інтересів Болгарії, що означало би звільнення останньої від військових зобов’язань. «
Вторая мировая война. 1940 год: дискуссионные и неразработанные проблемы» (Материалы круглого столa // Славяноведение. — 2001. — №6. — С.10.