Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

27 грудня 1928 (п’ятниця)

Фастів, м Білоцерківської окр. Біля будівлі РВК у дві години дня міліціонер виявив прилаштовані на стовпі три листівки такого змісту: „Дорогі товариші селяни, ми живемо 11 років [при] вільній владі, ми бачимо, що знову зароджується буржуазія, нам, бідним селянам, знову тяжке життя. Дороге селянство, доки ми будемо тримати важке ярмо на своїй потилиці, давайте ж одіб’єм рідну Україну від своїх ворогів. Дорогі селяни, хай живе Україна і селянська влада”.
«Совершенно секретно»: Лубянка – Сталину о положении в стране (1922-1934 гг.). – М., 2002. — Т.6 1928 г. – С.662-663.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1928-1929: Довід. вид / Упоряд. Л.В. Гриневич, В.І. Прилуцький. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2007. - 216 с. - ISBN 966-02-3958-0