Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

7 січня 1925 (середа)

Харків. Політбюро ЦК КП(б)У прийняло постанову про Українську комуністичну партію (УКП). Визнано необхідним, щоб підготовка ліквідаційного з’їзду УКП проводилася її членами разом з представниками КП(б)У, для чого до всіх комітетів і бюро осередків УКП рекомендувалося ввести по одному представнику відповідних організацій КП(б)У. Представники КП(б)У мали роз’яснити серед членів УКП постанови Комінтерну про ліквідацію їхньої партії.
ЦДАГО України, ф. 1, оп. 6, спр. 58, арк. 4.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1925: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2006. - 312 с. - ISBN 966-02-3607-7