Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

3 квітня 1925 (п’ятниця)

Харків. Політбюро ЦК КП(б)У прийняло постанову про розміри єдиного сільгоспподатку. Визнано доцільним знизити розмір податку на наступний рік, оскільки податок поточного року був обтяжливим й призводив до деградації селянських господарств, особливо в прикордонній смузі. Враховуючи збільшення надходжень по акцизам, ухвалено поставити перед ЦК РКП(б) питання про встановлення розміру загальногромадянського податку в 240 млн. крб., з відрахуванням 100 млн. крб. на місцеві потреби, а також про залишення в УСРР ще 60 млн. крб., тобто 25%. Крім того, пропонувалося збільшити пільги для колгоспів при оподаткуванні.
ЦДАГО України, ф. 1, оп. 6, спр. 58, арк. 51 зв.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1925: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2006. - 312 с. - ISBN 966-02-3607-7