Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

14 квітня 1925 (вівторок)

Харків. Розпочала роботу губернська міжвідомча комісія по боротьбі з жебрацтвом. До плану комісії було включено заходи по організації громадських робіт, на які першочергово приймали демобілізованих червоноармійців; видачі позик незаможним селянам у місцевостях, де організація таких робіт затягувалася; залучення інвалідів війни до інвалідної кооперації, розміщення професійних жебраків у притулках. Для попередження скупчення безробітних у столиці, передбачалося сповіщення безробітних у сільській місцевості про відсутність вільних робочих місць у Харкові, а також введення заборони на їх в’їзд до столиці.
Коммунист, Харьков, 1925, 14 апреля.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1925: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2006. - 312 с. - ISBN 966-02-3607-7