Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

3 липня 1925 (п’ятниця)

Харків. Політбюро ЦК КП(б)У прийняло постанову по доповіді Особкому про роботу по наданню допомоги недорідним районам. Ухвалено роботу Особкому. Запропоновано порушити перед центральними союзними органами питання про несвоєчасність асигнування коштів на боротьбу з наслідками недороду, а перед РНК УСРР про помилки ЦСУ у визначенні врожайності 1924 р. Українській економічній раді доручено вжити заходи по реалізації продукції тваринництва на зовнішньому та внутрішньому ринках. Визначено необхідним посилити допомогу маломіцним селянським господарствам, зокрема, подовжити відстрочку повернення насіннєвих позик. Рекомендовано створити державний та місцеві резервні насіннєві фонди і організувати агрономічну та технічну допомогу селянським господарствам посушливого району. Наркомфіну УСРР при стяганні сільськогосподарського податку в неврожайних районах запропоновано, у місцевостях, де пашня не повернула насіння, звільнити селян від сплатити цього податку та повернення насіннєвих позик; там, де селяни могли отримати прибутки від врожаю садовини та винограду, - стягати податок з площ виноградників та садів; при частковому недороді польових культур – зменшити розміри податку, допускаючи для окремих сіл відстрочку в його виплаті. Роботу по виявленню розмірів врожаю в Могилівському, Кам’янець-Подільському Одеському та Тульчинському округах, а також АМССР рекомендовано завершити до 15 серпня. Насіннєву позику для населення неврожайних округів запропоновано встановити в розмірі для засіву 150 тис. десятин, а продовольчу – для 200 тис. осіб. Укрсільбанку доручено розробити питання про форми кредитування бідноти, забезпечивши кредитування кооперативів та радгоспів. Сільбанку задля збільшення основного капіталу до розміру 20 млн. крб. було поставлено за обов’язок залучити кошти переробної сільськогосподарської промисловості. Крім того, визнано доцільним встановити кредитування з боку Держбанку в розмірі основного капіталу Сільгоспбанку. Накреслено заходи зміцнення системи кредитуван
ЦДАГО України, ф. 1, оп. 6, спр. 59, арк. 1- 2.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1925: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2006. - 312 с. - ISBN 966-02-3607-7