Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

19 серпня 1925 (середа)

Харків. ВУЦВК і РНК УСРР прийняли постанову “Про пільги по прийому інвалідів громадянської війни на роботу до закладів і на підприємства”. Безробітним інвалідам громадянської війни надавалося переважне, порівняно з іншими категоріями безробітних (за виключенням військовослужбовців), право вступу на роботу до всіх закладів і підприємств на посади, що не потребували спеціальної кваліфікації. А саме – кур’єрами, двірниками, брамниками, сторожами, швейцарами, робітниками на кухні, по двору та саду.
ЗУ України, 1925, Від. 1, № 64-65, Ст. 365.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1925: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2006. - 312 с. - ISBN 966-02-3607-7