Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

11 листопада 1925 (середа)

Харків. ВУЦВК і РНК УСРР прийняли постанову “Про пенсійне забезпечення викладачів вищих навчальних закладів і робітничих факультетів, а також наукових працівників”. Штатні викладачі інститутів, технікумів і робітничих факультетів, як і наукові працівники, що пропрацювали в таких закладах не менше 25 років або досягли 65 річного віку та пропрацювали не менше 10 років, отримали право на довічну пенсію в розмірі окладу, встановленого для відповідних штатних посад, з автоматичним підвищенням пенсій згідно з підвищенням тарифу.
ЗУ України, Харків, 1925, Від І. № 89-90, Ст. 507.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1925: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2006. - 312 с. - ISBN 966-02-3607-7