Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

13 січня 1919 (понеділок)

До Одеси прибуло командування союзних військ Антанти на чолі з генералом Д’Ансельмом і полковником Фрайденбергом. Генерал Д’Ансельм видав наказ, де заявив, що “Франція і союзники прийшли в Росію, щоб дати змогу всім чинникам доброї волі і патріотизму відновити порядок в краю”. Про Україну в наказі не згадувалось. На вимогу генерала українські війська звільнили для французьких військ район навколо Одеси. За згодою Києва вони відійшли на лінію Тирасполь—Бірзула—Вознесенськ—Миколаїв—Херсон.
Мазепа І. Україна в огні й бурі революції . 1917–1921. — К., 2003. — С. 71.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1919: Довід. вид. . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 236 с. - ISBN 966-02-3607-7