Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

6 лютого 1919 (четвер)

Бірзула, Херсонська губ. Переговори представників командування Антанти (полковник Фрайденберг) та уряду УНР (С.Остапенко, О.Греков, І.Мазепа, Ф.Штейнгель). Делегація УНР домагалася визнання Антантою суверенітету УНР, допомоги у війні з РСФРР, повноправної участі у Паризькій мирній конференції. Фрайденберг наполягав на виведенні зі складу Директорії В.Винниченка та С.Петлюри, заміни соціалістичного уряду В.Чеховського більш поміркованим, контролю Франції над українськими фінансами та залізницями. Французька сторона наполягала на звільненні гетьманських міністрів, а також митрополита Антонія та єпископа Євлогія, заарештованих українською владою. Сторони виклали свої позиції, але не дійшли згоди.
Робітнича газета. — 1919. — 11 лютого.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1919: Довід. вид. . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 236 с. - ISBN 966-02-3607-7