Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

6 квітня 1916 (четвер)

м. Відень. На спільній нараді Народного комітету Української національно-демократичної партії, провідних діячів української громади м. Львова, парламентських послів, а також представників від соціал-демократичної та радикальної партій обговорено питання календарної реформи, ініційованої єпископом Гр. Хомишиним. На нараді лідер УНДП К. Левицький заявив, що про реформу не були поінформовані ні уряд, ні військове керівництво. Більшість із присутніх на нараді висловились проти реформи через невдало підібраний час для її впровадження, нелегітимний спосіб її здійснення та відсутність серйозної підготовчої роботи.
Діло. – 1916. – Ч. 92 (8 квітня); ЦДІАУ у Львові. – Ф. 201. – Оп. 4. – Спр. 447. – С. 4-7.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Роки 1911 - 1916: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2007. - 147 с. - ISBN 966-02-3607-7