Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

18–22 червня 1919

Відень.Нарада послів і голів дипломатичних місій УНР, у якій взяли участь міністр закордонних справ В.Темницький, посли і голови місій: В.Липинський (Австрія), М.Василько (Швейцарія), М.Порш (Німеччина), Д.Левицький (Данія) та ін. Нарада обговорила засади української зовнішньої політики і визначила, що “провідна ідея української міжнародної політики залишається незмінена: державна незалежність усіх українських земель”.
Нариси з історії дипломатії України. — С. 348–349.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1919: Довід. вид. . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 236 с. - ISBN 966-02-3607-7