Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

6-14 серпня 1919 (середа-четвер)

Карлсбад, Чехословаччина. Нарада послів і голів дипломатичних місій УНР, у якій взяли участь: міністр закордонних справ В.Темницький, посли М.Порш (Німеччина), М.Славинський (Чехословаччина), А.Яковлів (Голландія і Бельгія), Д.Левицький (Данія), К.Лоський (Швеція і Норвегія), радники посольств. Враховуючи безрезультатність курсу на здобуття визнання країнами Антанти, дипломатична на Рада наголосила на необхідності змінити акценти в українській зовнішній політиці й приділити головну увагу відносинам з найближчими сусідами (Польщею, Румунією, Чехословаччиною), Італією та новими незалежними державами, що виникли внаслідок розпаду Російської імперії (Естонією, Латвією, Литвою, Грузією).
Нариси з історії дипломатії України. — С. 349.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1919: Довід. вид. . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 236 с. - ISBN 966-02-3607-7