Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

31 серпня 1919 (неділя)

Київ. Урочистий вступ до міста об'єднаних українських армій — групи генерала А.Кравса. Того ж дня до Києва без бою через неконтрольовані мости увійшли частини білогвардійської 7-ї дивізії. В місті сталися сутички, добровольці почали роззброювати українські частини. Відбулись переговори між командувачем українських військ ген. А.Кравсом та командиром білогвардійського Полтавського загону ген. М.Бредовим В результаті українська сторона погодилася залишити Київ, відвести війська на лінію Ігнатівна-Васильків-Германівка та чекати результатів переговорів між головним командуванням Добровольчої армії та армії УНР.
Доценко О. Літопис української революції. — Т.ІІ. — Кн. 4. — Київ-Львів, 1923. — С. 21-30; Киевлянин . — 1919. — 21 авг. (3 сентября).

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1919: Довід. вид. . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 236 с. - ISBN 966-02-3607-7