Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

1 вересня 1916 (п’ятниця)

Рішенням угорського Міністерства освіти у навчальний процес народних шкіл Мукачівської та Пряшівської єпархій введено латинську абетку замість кирилиці. Одночасно за наполяганням угорської влади українці Закарпаття прийняли до церковного вжитку григоріанський календар. Упроваджуючи новий стиль, уряд наказав священикам стежити, щоб у свята за новим календарем ніхто не працював. Через насильницьке впровадження календарної реформи частина українського населення перейшла у православну віру. Цісар оцінив здійснені реформи як вияв лояльності та патріотизму.
Азбука і календар. Найвисші признаня за усуненє кирилиці і юліанського календаря // Діло. – 1916. – Ч. 247 (27 жовтня); Павлишин О. З історії впрова

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Роки 1911 - 1916: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2007. - 147 с. - ISBN 966-02-3607-7