Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

15 листопада 1919 (субота)

Кам’янець–Подільський. Останнє засідання Директорії та уряду УНР, на якому було ухвалено рішення про відрядження за кордон у державних справах А.Макаренка і Ф.Швеця, які вже виїхали раніше. На час їх відсутності верховне керівництво покладалося на С.Петлюру, який іменем Директорії затверджував закони та постанови, ухвалені Радою народних міністрів. Постанова законодавчо оформила фактично існуючу одноосібну владу голови Директорії С.Петлюри. Вироблено директиву голові місії УНР у Польщі А.Лівицькому: погодитися на встановлення кордонної лінії між УНР і Республікою Польською по лінії Бартелемі через територію Галичини.
ЦДАВО України. Ф. 1429. — Оп. 5. — Спр. 3. — Арк. 3, 5.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1919: Довід. вид. . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 236 с. - ISBN 966-02-3607-7