Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

29 грудня 1919 (понеділок)

Вінниця. Засідання членів уряду УНР, що перебували при армії, ухвалило рішення про з'єднання армій УНР та ЗУНР та їхню спільну участь у Зимовому поході. Уряд делегував І.Паливоду до армії Зимового походу, а І.Лизанівського - до Начальної команди Галицької армії. Проте втілити рішення в життя не вдалося через об'єктивні обставини: галицькі частини мали велику розкиданість, а Наддніпрянська армія встигла віддалитися на схід.
ЦДАВО України. Ф. 3933. — Оп. 1. — Спр. 2. — Арк. 20-21.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1919: Довід. вид. . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 236 с. - ISBN 966-02-3607-7