Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

16 січня 1922 (понеділок)

Мелітополь Запорізької губернії. Повітова комісія допомоги голодуючим відкрила їдальні для 1,5 тис. дітей і 400 інвалідів. У Дніпровському повіті голодувало все населення. 8625 осіб харчувалося виключно кураєм, серед них - 600 немовлят. У Нововасилівській волості голодувало 3 тис. осіб. У інших повітах – аналогічне становище.
Коммунист, Харьков, 1922, 21января.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1922: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 335 с. ISBN 966-02-3607-7