Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

17 січня 1922 (вівторок)

Донецька губернія. Голод охопив Маріупольський, Таганрозький і Гришинський повіти. Голодувало майже 40 тис. населення. Зареєстровано випадки смертей від голоду. Поширювалися тиф і цинга. Організовано губернську комісію допомоги голодуючим. Вирішено відраховувати у фонд боротьби з голодом 4 % від заробітної плати робітників і таку ж частку зі всіх вантажів, що прибували в губернію.
Коммунист, Харьков, 1922, 21 января.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1922: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 335 с. ISBN 966-02-3607-7