Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

17 січня 1922 (вівторок)

Харків. Комісія по поверненні робітників із Донбасу звернулася до Української економічної ради з проханням припинити мобілізацію трудармійців у Донбас, як з РСФРР, так і з УСРР; доручити Центральному правлінню кам’яновугільної промисловості (ЦПКП) і Центральному правлінню важкої індустрії (ЦПВІ) та іншим господарським органам обговорити питання про заміну сезонних і некваліфікованих робітників постійними й кваліфікованими; до мінімуму скоротити трудову армію, у перші чергу звільняючи тих трудармійців, які могли забезпечити себе на батьківщині; з’ясувати потребу в робітничій силі відділу шляхів сполучення для розвантажування 15 млн. пудів зерна, що прибували до Одеси з США; запропонувати Управлінню уповноваженого при Наркомпраці РСФРР (УпНКП) обговорити питання про використання звільнених робітників завдяки організації кустарних промислів і на утилізаційних роботах.
Коммунист, Харьков, 1922, 18 января.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1922: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 335 с. ISBN 966-02-3607-7