Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

9 січня 1922 (понеділок)

Мало-Буяликська волость Одеського повіту. Голодувало 2/3 населення. Загинули майже всі коні. Тільки в одній колонії пали від чуми рогатої худоби 200 коней. В Антонокодинцевській волості з 3 тис. 341 мешканців голодувало 3 тис. 86 осіб.
Коммунист, Харьков, 1922, 13 января.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1922: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 335 с. ISBN 966-02-3607-7