Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

11 січня 1922 (середа)

Сімферопольський повіт, Кримська АСРР. Голод знищив майже всі татарські села. Татари їли здохлих овець і коней. Слов’янське населення з’їло насіння. Не засіяно 80 % посівних площ. Поголів’я коней скоротилося на 80%, рогатої худоби - на 60 %, свинарство і птахівництво винищено.
Вісті ВУЦВК, Харків, 1922, 11 січня.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1922: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 335 с. ISBN 966-02-3607-7