Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

21 січня 1922 (субота)

Харків. Головне управління розподілу продуктів (Головпродукт) УСРР преміювало селян Лебединського повіту Харківської губернії споживчими товарами за виконання продподатку на 102 %. Зокрема, продуктовими – по півфунта цукру і фунту солі на особу. Також для всіх платників податку було видано галантерейних товарів на суму 500 тис. руб., а окрім них – 25 тис. дерев’яних ложок, 10 пудів шкіряних клаптів, 5 тис. аршин мануфактури, 5 тис. пуд. колісної мазі, 100 пуд. підковних цвяхів, 1 тис. пудів сортового заліза
Селянська біднота, Харків. 1922, 21 січня.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1922: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 335 с. ISBN 966-02-3607-7