Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

30 січня 1922 (понеділок)

Харків. РНК УСРР прийняла постанову “Про скасування концтаборів”. У зв’язку з ліквідацією таборів примусових робіт звільненню підлягали особи, перебування яких на свободі не загрожувало радянській владі. Інших – належало переводити до будинків громадських примусових робіт (БУПРів), скоротивши строки відбуття покарання, що залишилися, на третину.
ЗУ УСРР, 1922, Ч. 4, Ст. 63.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1922: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 335 с. ISBN 966-02-3607-7