Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

30 січня 1922 (понеділок)

Первомайський повіт Одеської губернії. Зареєстровано 14 тис. утікачів з Поволжя, половина з яких була евакуйована „організованим порядком”. Такі утікачі від голоду перебували на забезпеченні повітової комісії допомоги голодуючим та наділялися земельними органами землею і насінням. Працездатні залучалися до трудових артілей по очистці міста і розбирання зруйнованих будівель.
Коммунист, Харьков, 1922, 1 февраля.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1922: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 335 с. ISBN 966-02-3607-7